(англ. Quilling; від quill «пташине перо»), також відомий як паперокрутіння- мистецтво виготовлення пласких або об’ємних композицій зі скручених у спіральки довгих і вузьких смужок паперу. Готовим спіралькам надається різна форма і таким чином виходять елементи паперокрутіння, звані також модулями. Вже вони і є «будівельним» матеріалом у створенні робіт – картин, листівок, альбомів, рамок для фотографій, різних фігурок, годинників, біжутерії і т. Д. Мистецтво паперокрутіння виникло в кінці XIV – початку XV століть в середземноморської Європі. Вважається, що квіллінг придумали монахи. Обрізаючи позолочені края книг, вони накручували їх на кінчики пташиного пір’я, звідси і назва (quill – в перекладі з англійської «пташине перо»), що створювало імітацію золотої мініатюри (особливо часто використовувалося в бідних церквах). В Україні дане мистецтво стало популярним лише в кінці XX століття, також квіллінг має велику популярність в Німеччині та Англії. Дана техніка не вимагає значних матеріальних витрат для початку її освоєння. Однак і простим паперокрутінням не назвеш, так як для досягнення гідного результату необхідно проявити терпіння, посидючість, спритність, акуратність і, звичайно, виробити навички скручування якісних модулів.
Але ми застосували самий універсальний варіант – взяли інструмент для накручування смужок – а саме голку з великим і довгим вушком. Для цього просто кліщами відрізали кінчик вушка, щоб вийшло розгалуження (подобу вил). Для більшої зручності можна вставити пристрій в зворотний кінець олівця вістрям голки. Також, зараз в деяких магазинах для творчості можливо купити спеціальне пристосування для накручування смужок (на зразок саморобної голки). Для паперокрутіння використовуємо папір різної щільності (від 116 до 160 г / м²) у вигляді різнокольорових смужок. Ось наші успіхи :
«Паперова філігрань в мінівтюрі»; «Прикраси з паперових завитків»; «Чарівні рибки».
