Тел. 097-567-32-66, 

Дитячий практичний психолог в садочку це:

  • «жива» вода для дитини, якій можна зцілити всі рани душі;
  • “швидка допомога”;
  • садівник, який знає, куди посадити паростки, щоб вони розцвіли красивими квітами, і які потрібні умови для кожного індивідуального рослини;
  • місток між дитиною та іншими дітьми;
  • дорослий, який по-справжньому любить грати;
  • творець психологічного клімату в колективі і каталізатор його творчого потенціалу …

Роль та функції практичного психолога в нашому садочку!

Психологічна служба закладу дошкільної освіти є складовою частиною державної системи охорони фізичного і психічного здоров’я молодих громадян України. Вона діє на підставі ст. 21, 22 Закону України “Про освіту”, ст.29-32 Закону України «Про дошкільну освіту», з метою виявлення і забезпечення оптимальних соціально-психологічних умов для розвитку особистості дитини, забезпечення ефективності освітньо-виховного процесу в закладі дошкільної освіти.

Орієнтація освіти на гуманістичні принципи навчання і виховання дитини та забезпечення відповідних умов допомагають створенню відповідної моделі соціальної компетентності людини, яка б дозволяла їй оптимально вирішувати складні питання своєї життєтворчості, успішно досягати індивідуальний і суспільних цілей.

Один із найважливіших етапів є дошкільний період життя. І саме тому психологічне забезпечення розвитку дитини в дитячому садочку, її навчання й виховання набувають великого значення в подальшому житті кожної особистості.

Постановка проблеми таким чином призводить не тільки до визначення головних цілей і завдань психологічної служби ЗДО, але й дозволяє розробляти та впроваджувати різні моделі розвитку та діяльності психологічної служби.

Зміст і система роботи зумовлюють низку основних вимог до організації служби. До цих вимог належать:

  • застосування специфічних методів і прийомів впливу на поведінку людини, що потребує високого професіоналізму;
  • висока відповідальність спеціалістів за результати діагностично-корекційної роботи та за надані ними рекомендації;
  • анонімність роботи та необхідність дозованого надання інформації фахівцям різного профілю, батькам, дітям;
  • робота з дітьми, що перебувають у складній життєвій ситуації, у стані депресії, стресу, конфлікту, мають певні органічні або психічні захворювання, відрізняються від інших нестандартними формами поведінки.

Головною метою роботи психолога в дитячому садку є збереження і зміцнення психічного здоров’я дітей.

        Тому, ми раді вітати всіх, хто зацікавлений у всебічному і гармонійному розвитку особистості своєї дитини, і тих, хто не байдужий до проблем, потребам і особливостям психічного розвитку дошкільнят.

      Роль практичного психолога в закладі дошкільної освіти величезна. В його руках, в буквальному сенсі, психічне здоров’я і гармонійний розвиток наших дітей, адже більшу частину активного часу вони проводять саме в дитячому саду. Тому, напевно, не потрібно пояснювати батькам, що не зайвим буде поцікавитися, що за фахівець працює в вашому дитячому садочку на посаді психолога, яку він має кваліфікацію і в якій формі здійснює свою діяльність.

         Залежно від запитів і напрямку роботи практичний психолог в дитячому садку грати різні ролі:

– консультанту, який займає окремий кабінет і при необхідності надає допомогу дітям і батькам з питань розвитку дітей;

– роль спостерігача, який відвідує заняття в групах, діагностує дітей і консультує вихователів по роботі з конкретними дітьми;

– активного учасника освітнього процесу, який розробляє програми разом з вихователями, проводить заняття для дітей;

– провідного консультанта з питань організації освітнього, корекційного процесу, покращує роботу вихователів, проводить семінари для педагогічного складу, консультації вихователям;

– дослідника, спостерігача, активного учасника освітнього та корекційного процесів в закладі дошкільної освіти.

        Основні цілі роботи практичного психолога в нашому садочку:

  • оптимізація освітньо-виховного процесу, поліпшення психологічного клімату в колективі;
  •  профілактика дезадаптації новоприбулих дітей;
  • психологічний супровід дітей «групи ризику»;
  • психологічна підготовка дітей до школи;
  • психологічний супровід когнітивної сфери дошкільнят;
  • психологічний розвиток креативності у дітей;
  • консультування батьків і консультування педагогів з питань психології, її практичного використання в організації освітньо-виховного процесу.

Що робить дитячий практичний психолог?

Психодіагностика дітей і педагогів

Психодіагностика – визначення рівня розвитку тих чи інших психічних процесів у людини (пам’яті, уваги, мислення і т.д.), і, як наслідок, дати уявлення про об’єктивний стан людини. Багато хто, напевно, знають, що для проведення діагностики у дорослих використовують тести. Для дітей теж використовують тести, але особливі – дитячі. Психолог може попросити дошкільника щось намалювати, розповісти, відповісти на питання, навіть пограти з ним в цікаву гру, а насправді за допомогою цих дій збере необхідні для роботи дані. Дитячий психолог має на озброєнні дуже багато психодіагностичних засобів та методик.

  Метою діагностичної роботи є:

  • поглиблене психолого-педагогічне вивчення дитини протягом усього періоду дошкільного дитинства, виявлення її індивідуальних особливостей, розвитку пізнавальних та особистісних якостей, корекції та   динаміки її розвитку від середньої вікової групи і до вступу в школу;
  • з’ясування причин тих чи інших відхилень у вихованні та навчання дитини: відставання чи випередження вікових нормативів у розвитку певних пізнавальних процесів.

Діагностичну роботу відповідно до конкретних завдань проводе з окремою дитиною, з групою дітей.

Результати психолого-педагогічного вивчення є підставою для складання індивідуальних, особистісно-зорієнтованих, розвивальних і корекційних програм.

Зміст і методи психодіагностичної роботи:

  1. Вивчення емоційного ставлення дітей до однолітків та вихователя. Визначення самопочуття дитини у групі та рівня її адаптації (у ранньому і молодшому дошкільному віці шляхом спостережень; у середньому і старшому дошкільному віці до спостереження можна додавати спеціальні завдання – індивідуальні бесіди, розмови, дидактичні ігри).
  2. Вивчення рівня емоційного благополуччя дітей у групах. Визначення у дітей старшої та підготовчої груп особливостей ставлення до себе, тобто самооцінки і «Я-концепції», яка закладається в цьому віці, – активної, життєрадісної, позитивної або пасивної, негативної.
  3. Психодігностичне обстеження дітей за зверненням вихователів та батьків з метою визначення відповідності їхнього розвитку віковим нормативам, надання рекомендацій щодо занять в гуртках чи студіях для розвитку певних здібностей, визначення потреби в додаткових чи корекційних заняттях.
  4. Вивчення особливостей дітей, їхніх інтересів, нахилів, здібностей, рівня розвитку пізнавальних процесів, комунікативних умінь з метою вироблення рекомендацій для індивідуальної виховної роботи. Яку можуть проводити вихователі, батьки, сам психолог.
  5. Визначення компонентів психологічної готовності шестирічок  до школи з метою:
  6. складання індивідуальних програм для подальшої корекційної роботи вихователя з дітьми;
  7. складання індивідуальних та групових розвивальних програм для роботи практичного психолога з дітьми «групи ризику»;
  8. складання індивідуальних та групових розвивальних програм для роботи практичного психолога з дітьми;
  9. розробки рекомендацій батькам щодо поліпшення умов розвитку сина або доньки у потрібному напрямі.

Діагностика може проводитися з метою забезпечення наступності в роботі з психологом школи і вчителями (за наслідками обстежень у травні).

Корекційно-відновлювальна робота

  Якщо у дитини виявлено серйозні емоційні або особистісні труднощі потрібна спеціально організована психотерапевтична робота. Наприклад, це можуть бути заняття з дітьми на зняття тривожності, страхів, підвищення самооцінки, на зниження агресії. Дитяча психотерапія допоможе якщо дитина пережила сильний стрес.

Корекційна робота з дітьми

Цей напрямок діяльності практичного психолога в садочку є найскладнішим і найвідповідальнішим. До нього входить широкий спектр форм роботи:

  • групові психокорекційні заняття (робота з проблемами групи дітей в особистісній та пізнавальній сферах);
  • індивідуальні психокорекційні заняття (робота з проблемами окремих дітей в особистісній та пізнавальній сферах);
  • індивідуальні заняття з обдарованими дітьми;
  • заняття з психологічної підготовки дітей до навчання в школі.

Основні завдання педагога, який працює з дітьми дошкільного віку, полягають у психологічному супроводі природного розвитку дитини, який включає розвиток основ довільності психічних процесів у неї й тренування психічних процесів та функцій. Проте наявність дітей з комунікативними, поведінковими й емоційно-особовими проблемами, соціально-педагогічною занедбаністю, недоліками в психічному розвитку припускає застосування спеціальних корекційно-розвиваючих програм, як комплексного, так і спеціального характеру.

Зміст і форми корекційної роботи психолога з дошкільниками:

  1. Проведення ігор та занять з усією групою з метою формування позитивного ставлення до перебування в дитячому закладі, до своїх товаришів по групі, групової кімнати та її обладнання (іграшки, об’єкти природи, книжки тощо).
  2. Проведення психогімнастичних вправ та ігор з групами дітей (по 3-5 чоловік), які:
  3. потребують корекції емоційного стану або психічних настанов;
  4. надмірно вразливі й потребують спеціальних засобів профілактики нервових перевантажень;
  5. недостатньою мірою володіють необхідним поведінковими або розумовими навичками і можуть засвоїти їх в процесі тренування.
  6. Індивідуальні психотерапевтичні заняття з дитиною, яка знаходиться у важкому психологічному стані, з метою виявлення та усунення причин психологічного неблагополуччя або пом’якшення впливу на неї психотравмуючих факторів.
  7. Індивідуальна робота з метою визначення певних відхилень у розвитку та поведінці старших дошкільників під час формування у них психологічної готовності до школи.
  8. Поліпшення психічного стану дитини, усунення звичних для неї способів переживань (зняття напруження, підвищення емоційного тонусу, вивільнення пригнічених емоцій – гніву, страху, образи) та вироблення шляхів конструктивного «відреагування» на них дитиною. З цією метою використовуються образотворчі завдання, етюди-драматизації, рольові ігри, гімнастичні вправи тощо.
  9. Корекція хибних уявлень дитини щодо оточуючих, занять, ігор (діяльності) і до себе самої має на меті: формування позитивного ставлення до себе та до інших, розвиток пізнавальних інтересів, відповідних соціальних мотивів, налагодження партнерських стосунків з однолітками, тренування навичок адекватного реагування на невдачу тощо. Методами корекції хибних особистісних установок є така організація діяльності дитини (ігрової, комунікативної, пізнавальної), під час якої небажані прояви реагування не підкріплюються, а нові для дитини поведінкові прояви відпрацьовуються і закріплюються. Нові моделі поведінки, які засвоює дитина, зумовлюють подальшу перебудову само сприйняття дитини та її особистісних позицій,
  10. Психологічна підтримка дитини під час переживання нею психотравмуючих подій. В індивідуальній корекційній роботі з дитиною, яка перебуває в психологічно неблагополучному стані, психолог шляхом встановлення довіри взаємин та організації простору створює умови для більш повного вираження дитиною своїх особистісних проблем (страхів, переживань, образ) через гру, малювання, ліплення, розповідь. При цьому психолог не мусить переконувати малюка в необґрунтованості його переживань, а повинен прийняти ці переживання, допомогти дитині пережити їх, самостійно відпрацювати для того, щоб позбутися.

Мета розвивальної роботи : активна участь і вплив практичного психолога на процес виховання особистості та індивідуальності дитини.

Завдання: забезпечення відповідності розвитку дитини віковим нормам, допомога вихователям в індивідуалізації виховання і навчання дітей, розвиток здібностей, нахилів дітей.

Зміст і форми роботи:

  • Психолог опрацьовує програми, спрямовані на розвиток як окремих сторін психіки дитини, та к і на розвиток особистості  в цілому, з урахуванням завдань розвитку на кожному віковому етапі. Програми складаються із психологічної і педагогічної частин. Психологічну частину здійснює психолог, педагогічну – опрацьовують та здійснюють (коригуючи за потреби) психолог та вихователь, залучаючи і батьків.
  • Розвиток пізнавальних процесів та здібностей відповідно до вікових можливостей дітей: розвиток сенсомоторних здібностей, сприйняття, спостережливості, пам’яті; активізація творчої уяви, мислення, мовлення.
  • Вироблення індивідуального стилю діяльності, що відповідав би типологічним властивостям дитини і зміг би компенсувати труднощі, зумовлені її підвищеною збудливістю, надмірною чутливістю, інертністю або швидкою розумовою втомлюваністю. Формування елементів саморегуляції у поведінці вихованців.
  • Розвиток (шляхом вправляння під час ігрових ситуацій) соціально-спрямованих навичок поведінки та комунікативних умінь дітей, які зазнають труднощів у спілкуванні.
  • Формування психологічної готовності дітей до шкільного навчання з огляду на необхідність розвитку кожного з компонентів шкільної зрілості: психофізичного, розумового, комунікативного, мотиваційного, емоційно-вольового.
  • Забезпечення психологічних умов для розвитку нахилів та здібностей дітей у гуртках та студіях. Надання відповідної психологічної допомоги їх керівникам.
  • Психолог згідно зі своїми інтересами та здібностями сам може вести систематичну розвивальну роботу серед дітей у гуртку або в студії.

Профілактична робота

Мета: забезпечення відповідних психологічних умов для нормального самопочуття дитини в дошкільному закладі; профілактика порушень у динаміці розвитку дітей та усунення тих перешкод, що гальмують або деформують розвиток особистості; запобігання психологічним перевантаженням та невротичним зривам у дітей.

До змісту профілактичної роботи входить:

  • Психологічна допомога в адаптації дітей раннього віку, молодшого дошкільного віку та новеньких вихованців старшого віку до умов дошкільного закладу. Опрацювання рекомендацій для батьків і вихователів – як допомагати дітям легше призвичаїтися до умов дошкільного закладу.
  • Забезпечення сприятливого, доброго психологічного мікроклімату в групах – у спілкуванні дітей між собою та дорослими: вихователями, помічниками вихователів, створення умов для набуття дитиною позитивного досвіду взаємин з товаришами.
  • Позитивного прийняття її групою і вихователем, успіху в іграх та різноманітних заняттях, що необхідно для профілактики і корекції дезадаптації, відхилень у мотиваційній сфері, негативного само сприйняття. Одним із методів запобігання непорозуміння у спілкуванні може бути активне психологічне навчання всіх, хто потребує такої допомоги (дітей і дорослих), ефективних способів спілкування.

 Сімейне консультування

Кожен знає, що всі проблеми дітей – це проблеми їх батьків. І в більшості випадків це так. Починаючи розбирати по крупинках всі дитячі труднощі, з’ясовується, що причини знаходяться в сімейних проблемах і конфліктах, неадекватності стилю виховання і т.п. Тому, щоб вирішити проблеми дитини батькам потрібно самим розібратися в причинах і змінити негативне в своїй поведінці, в ситуації, навколишнього дошкільника. Консультуючи батьків, практичний психолог допомагає їм побачити себе і ситуацію з боку, а значить, зробити правильні висновки.

Психологічна діагностика

  • визначення стилю виховання в родині, стосунків у родині;
  • визначення рівня тривожності, самооцінки тощо;
  • психодіагностичне дослідження за зверненням батьків.

Психологічна просвіта

Перед психологом стоїть завдання пробуджувати й підтримувати у батьків потребу в спеціальних психологічних знаннях щодо розвитку і виховання дитини. природна інтуїція матері ф батька як найперших і найголовніших педагогів дитини дає більше позитивних результатів, коли спирається на їхню психологічну компетентність.

Форми освітньої роботи:

  • науково-популярні лекції з психологічних питань розвитку та виховання дитини на групових батьківських зборах, факультативах для батьків;
  • бесіди та консультації з групою батьків, які мають подібні проблеми із вихованням та розвитком дитини;
  • оформлення стендів, листівок із психологічною інформацією;
  • залучення батьків до користування психологічною бібліотекою.

Вимоги до освітньої роботи:                

  • освітня робота є пропагуванням психологічних знань серед батьків, тому вона має здійснюватися у досить цікавій і зрозумілій формі;
  • інформація, яку надає психолог, слід ґрунтувати на науково доведених фактах;
  • освітня робота є одним із засобів ознайомлення батьків з роботою психолога, з його завданнями, можливостями і з організацією психологічної служби в дошкільному закладі, а надалі – й у школі;
  • конкретні приклади і результати діагностики, які використовує психолог в освітніх цілях, необхідно надавати в такій формі, щоб вони не могли бути використані на шкоду дитини.

Профілактична корекція

Завдання профілактично-корекційної роботи – допомогти деяким батькам переглянути і переосмислити свої уявлення про виховання; позбутися невиправданих та химерних очікувань, звичних, але неефективних засобів педагогічного впливу; звільнитись від власних психологічних проблем, які заважають налагодити добрі стосунки з дитиною.

Форми профілактично-корекційної роботи з батьками:

  • лекції та бесіди, під час яких аналізуються типові труднощі та помилки у спілкуванні з дітьми вченого віку і висвітлюється гальмуючий вплив цих помилок на розвиток особистості;
  • активні форми психологічної просвіти, в яких батьки вчаться більш ефективно взаємодіяти одне з одним та зі своєю дитиною (тренінги батьківської компетентності, партнерського спілкування, креативності, групові дискусії, рольові ігри тощо);
  • індивідуальні бесіди з батьками, під час яких психолог знайомить із результатами психологічного обстеження їхньої дитини, інформує про її потенційні можливості, труднощі та про засоби, які можуть покращити психічний стан дитини;
  • консультації, метою яких є корекція виховної позиції батьків, створення сприятливих умов для розвитку особистості сина чи доньки.

Вимоги до профілактично-корекційної роботи з батьками:

  • психолог виступає неупередженим посередником між родиною, дошкільним закладом, допомагає узгодити вимоги батьків і вихователів таким чином, щоб вони не суперечили одні одним і відповідали потребам розвитку дитини;
  • коли не вдається залучити батьків до співпраці в інтересах дитини, психолог намагається налагодити з ними доброзичливі стосунки (нейтральне ставлення родини до роботи психолога краще, ніж негативне);
  • іноді доводиться проводити профілактичну роботу з батьками безпосередньо через дитину. Проте не можна допустити, щоб у результаті дій психолога ставлення дитини до своїх батьків погіршилось. Позитивне сприйняття батьків дошкільником є основним фактором його психологічного благополуччя.

Психологічне консультування батьків

Завданнями психологічного консультування є:

  • допомога батькам, які вперше приводять дитину до дошкільного закладу усвідомити психологічне навантаження, яке доведеться пережити дитині під час періоду адаптації;
  • допомога в налагодження постійних психолого-педагогічних взаємин з вихователями, підвищення психологічної компетентності з певних питань, що сприятиме кращому розумінню батьками себе, своєї ролі у житті дитини і самої дитини й позитивному ставленні до неї;
  • з’ясовування  причин психологічних проблем, які виникають у родинному спілкуванні та шляхів їх цивілізованого розв’язання;
  • допомога батькам у процесі вибору для дитини студій, школи тощо.

Форми та тематика консультативної роботи:

  • індивідуальні консультації для батьків, які звернулися до психолога з конкретними питаннями;
  • родинні консультації для кількох членів родини з метою вироблення шляхів співробітництва і довірливих стосунків у вихованні дітей;
  • групові консультації під час яких ставляться, аналізуються і обговорюються різноманітні питання психології, цікаві для більшості батьків групи.

Тематика консультацій випливає із проблем, які виникають у батьків під час виховання дитини в дошкільних закладах і вдома.

Вимоги до консультативної роботи з батьками:

  • ефективна консультація неможлива без налагодження особливих стосунків та ставлення психолога до клієнта. Особливе ставлення передбачає довіру, відкритість, зацікавленість. Психолог мусить не тільки розуміти почуття й думки клієнта – когось із батьків (не перебираючи на себе роль судді), але і демонструвати розуміння;
  • у стосунках з батьками психолог мусить уникати настирливого дидактизму, моральних та оціночних суджень, зауважень, звинувачень тощо;
  • не можна випитувати у клієнта «всю правду» щодо його особистого життя. Сенс консультації психолога не в тому, щоб достеменно вивчити проблему і розв’язати її на користь клієнта, а в тому, щоб клієнт самостійно розв’язував суть проблеми для себе і знайшов власні шляхи її розв’язання;
  • психолог не дає порад або рецептів, навіть якщо саме цього від нього очікують. Він не переконує, не вмовляє, не підштовхує клієнта, а робить усе можливе, щоб клієнт сам виробив рішення і взяв на себе відповідальність за його здійснення.